Здаватись Не Можна Боротися

   Здаватись Не Можна Боротися

Іноді боїшся повертати події саме так, як вимагає персонаж, щоб цього не сталося з тобою.

        Люко Дашвар.

«Червона стрічечка» із білим пером та написом «Золотий автор. Коронація слова» на обкладинці книги – саме та художня деталь, котра привертає увагу вибагливого сучасного читача, стаючи красномовно описовою. Це той фактор, що позитивно впливає на вибір книги читачем, чи то читача – книгою. Особливо, коли це перша «зустріч» з її автором.

Перед нами книга – «Макар», перша частина трилогії «Биті є». Матір   її – сучасна письменниця ЛюкО ДашвАр (Ірина Михайлівна Чернова),  батько – видавництво «Клубу Сімейного Дозвілля», місто Харків. Це творіння побачило світ у вересні 2011 року. Налічує 284 сторінки самобутнього текстового полотна.

Трилогія «Биті є» – це історія трьох молодих хлопців – Макара, Макса і Гоцика. Кожному з них присвячено окремий роман. Сюжетно ці історії, безперечно, переплітаються (молодики товаришували), але з погляду змістової завершеності вони є цілком самодостатніми. Ті, хто читав «РАЙ. Центр», запевняє авторка, обов’язково впізнають хлопців, адже вперше вони «почали дихати» саме у цьому романі.

Самобутність авторського стилю виграє до нас яскравими барвами вже із першого рядка книги, себто із заголовку. Шанувальники таланту письменниці не втомлюються дивуватись: що не книга – амбівалентний заголовок, множинність смислів і потрактувань («Мати все», «РАЙ. Центр»). А тут – «Биті є»… Думаєш і дивишся. Дивишся і думаєш, пильніше придивляєшся: чи це дійсно два слова? Чи не зайвий той клавіатурний space, що розділяє назву на дві, від того менш зрозумілі, лексеми? На щастя, допомогу від автора читач дістає вже на першій сторінці. У коротенькому розділі «Замість прологу» Люко Дашвар привідчиняє дверцята до полички, де стоять усі книги трилогії, стисло окреслюючи витоки трьох історій: троє хлопців кохали одну дівчину, після її зникненні «життя їх помацало», побило добряче. Отже, биті є. «…Розповім. Про кожного» – запрошує письменниця дізнатися про їхнє битіє.

Історії з життя пересічних українців – ось рецепт авторки. Олександр Макаров, тобто Макар, – молодий юнак, котрий зовсім нещодавно закінчив Київський політехнічний інститут. Життя навчило пристосовуватися до будь-яких обставин та майстерно викручуватися із найскладніших життєвих ситуацій. «Кіа Сїїд» – 17 900 дол. США, одяг – 5 324 дол. США, 2 767 дол. США – кишенькові гроші, апартаменти біля цирку – такі пожитки має Макар коштом своєї немолодої огидної коханки. Згодом, у напрочуд легкий спосіб, до цього списку додається ще й трикотажна фабрика. А з нею – і справжнє кохання. А з ним – і справжні проблеми. А з ними – …

Романи цієї письменниці «проковтуються» за ніч. Без перебільшень. А місця найбільшого напруження просто в мить пробігаєш очима, ледь встигаючи перегорнути сторінку. Самобутність стилю авторки – у надзвичайному психологізмі, з яким вона вимальовує внутрішній світ героїв, раптові зміни настрою. І все це ти вже десь бачив, чув, переживав. Діалоги чергуються із внутрішнім мовленням, що подекуди нагадує модерністський потік свідомості. Жодних моралізувань, барокових описів, готичних жахів чи казковості фентезі. Лише реальне життя. Реальні люди. Реальний час. Реальний метушливий Київ, оповитий заторами й смогом.

Композиційно новий роман містить дві частини, у кожній – по три-чотири взаємопов’язаних розділи, розділ «Замість прологу» та епілог. Кожний з розділів саме тому і виділено окремо, аби заголовком накреслити вектор подій, про які йтиметься.

Читач романів Люко Дашвар, як і належить масовому читачеві,  відносно вільний у сприйнятті творів, адже авторка не має на меті сформувати попсово позитивне чи негативне ставлення до героїв або ситуацій, у які вони потрапляють. Макара можна сприймати по-різному: пристосуванець, альфонс, трікстер, «маленька людина» чи то просто Герой нашого часу. AndwhatdoYOUthink?

Як би ревно письменники не відмахувалися від гендерного «штампу» на власних книжках – однаково від цього нікуди не дітися. Як не крути, автор – жінка. Це важко збагнути одразу, проте не що інше, аніж славнозвісна «жіноча інтуїція», рятує Макара у найнепередбачуваніших ситуаціях; у чистих почуттях Макара й Нані – невимовна ніжність… жіночої перспективи. До речі, якого роду слова любов, ніжність, відданість? Не дарма ж, певно. 

Чим закінчиться історія Сашка Макарова – вам годі й гадати. Підказочку, кажете? Ну, добре, ОК. Ось вам підказочка: реальністю. Карпа сказала б: «Ерос завафлив Танатос». Та що скажете ви?

Інтернет – замовляю книгу. Крамниця – забираю замовлення. Метро – з’їдено третину. Ніч – проковтнуто майже 3/3. Світанок – облизано пальчики. Сьогодні – нетерпляче чекання наступної книги. Сказати, що прочитала на одному подихові, – не сказати нічого. Прожила. Як і досить велику кількість книг СучУкрЛіту, цей роман можна і ВАРТО прожити. До появи дітищ Люко Дашвар від подібної напруги, шквалу переживань серце вистрибувало лише під час «поглинання» «Собору Паризької Богоматері» та «Святослава». Автором продумано усе до найменших дрібниць: від назви й до «випадкового» повтору, сленгізму, дотепу. Чого варте лишень Сашкове зменшувально-пестливе «Мартазавра» при спогаді про коханку! Смарагд – не книга!

аааааа......дочитала Макара, аааа......дайте, дайте наступну частину!!!))))))))

           Ярочка,  п’ятниця, 30 вересня 2011, 22:36

• **

 

Читала всі книги Люко Дашвар... сильно... особливо важко відходила від "Мати все" . Дочитала "Макара" , інтригуюче... цікаво, що далі... чекаємо...

Ірина,  понеділок, 17 жовтня 2011, 15:21

         ***

Книги Люко Дашвар чи не єдині на арені сучаної української літератури, які мають відповідну цензуру і сюжет. Я поважаю цю жінку. Я люблю її романи. Довести до сліз і викликати мурашки по тілі не всім автором під силу. Погодьтесь – справжній талант.  

              Сюзі,  вівторок, 25 жовтня 2011, 17:15

• **

Щойно закрила книгу. Шок. ЧИТАТИ! Усім. (Доп’ю каву, заспокоюся і писатиму рецензію)

               Катеринка, середа, 26 жовтня 2011, 04:13